Малі міста Росії прагнуть затягти до себе туристів не менше, чим мегаполіси. А як затримати заїжджого столичного жителя в хмурому райцентрі? Спокусити краєзнавчим музеєм? Нудно. Народними промислами? Банально. Останнім часом найбільш креативні місцеві адміністрації стали обплутувати свої міста легендами, пов'язаними з улюбленими в народі літературними персонажами, пишуть "Нові звістки".

У підсумку жителі міста Прохолодне (Кабардино-Балкария) переконані, що тут, а не де-небудь ще приземлився Мюнхгаузен на гарматнім ядрі. Мешканці Козьмодемьянска (Марий Эл) воліють називати своє місто Васюками, уважаючи, що саме в цих краях Остап Бендер дав місцевим шахістам сеанс одночасної гри. В Урюпинске (Волгоградська область) можна зайти в чайну, де сиживал водій Соколов з "Долі людини". Туристів не бентежить, що літературних персонажів у дійсності ніколи не існувало, а місця їх можливого проживання – лише плід уяви класиків. Але, як правило, удалині від столиці пограти в класику ніхто не проти.

Украдені Васюки

Річкових пристаней на Волзі не так уже й багато. В основному теплоходи причалюють до великих міст начебто Нижнього Новгорода й Казані або ж до маленьких населених пунктів, що славляться своїми унікальними красами ( як сіло Макарьево, де розташовано один з найкрасивіших монастирів Росії). Жителям міста Козьмодемьянска, адміністративного центру Горномарийского району, стало кривдно. Чи то з подачі турфирм, чи то завдяки креативному мисленню свого керівництва тут в один прекрасний момент запустили слух: судячи з роману Ильфа й Петрова "12 стільців", прототипом легендарних Васюков був саме Козьмодемьянск.

Тепер туриста, що виходить із теплохода, прямо на пристані зустрічає напис "Киця й Ося тут були". Піднімаючись вище, у місто, замість звичних для мегаполісів рекламних баннеров бачиш шахівниці, намальовані прямо на стінах будинків, і ознаки міжпланетного шахового турніру.